Хоч я й зайнятий останнім часом “по саме нікуди”, проект потрохи розвивається. Тепер макет постійно живиться від акумулятора через лінійний перетворювач напруги. До слова, як спробував побудувати імпульсний (по-ідеї, більш економний), то холостий хід у нього виходив на відмінно, але при навантаженні задихався. (Так хотілося це побачити на власні очі, що притарабанив з роботи осцилоскоп)
По-друге, додав до макету дві кнопки керування. Одна дозволяє перемикати режими, інша підналаштовувати покази годинника чи навіть його запускати/зупиняти. Варто зізнатися, що з спершу нічого не вийшло. Перебудувавши код, щоб на дисплеї друкувалися події, зіткнувся із тим, що час від часу малюється якесь сміття (Welcome to the real concurrent world!). Виявилося, що sdcc генерував non-reentrant код деяких функцій. Отже, довелося його наставити на шлях істинний з --stack-auto, та відмовившись від деяких благ цивілізації. Як би там не було, тепер усе працює, як … годинник ;-)
Чим більше працюю з sdcc, тим більшає спокуса погратися із AVR. Є ж для них нормальний компілятор GCC. Знайду дармовий внутрішньо-схемний програматор — так відразу ж спробую.
Нарешті, про наболіле. Ми знову шукаємо розробника на С++ для Linux. І знову я спантеличений. Надсилають вражаючі резюме, хоч відразу бери й наймай. А як приходять на співбесіду, то з’ясовується, що біти в числі рахувати не вміють; номінальні “знавці STL” не знають, що робить функція remove_if. Куди котиться світ?
Толя, а вы что, продолжаете расширяться? Сколько у вас сейчас людей в офисе?
ВідповістиВидалитиP.S. Надо обязательно себя похвалить, потому что я таки знаю как считать биты в числе и догадываюсь что делает функция remove_if, хотя на C++ уже полгода ничего не писал. :)
Щоразу Саша каже, що ніяких більше наймів протягом року, але нас вже дванадцятеро. Цього разу найняли двох, щоб скоротити терміни розробки.
ВідповістиВидалити