З поверненням, Fedora

Років зо два тому почали на роботі використовувати Ubuntu, то весь цей час вона була основною оперційною системою на домашньому лаптопі. Зручна, надійна, з багатою бібліотекою прикладних програм. Але тільки побачив Fedora, мене здолала заздрість: пакунки поновлюються частіше, і всі ходові програми на один випуск новіші.

Поставив, і вже два тижні користуюся Fedora 12. Для порівняння ось два зображення одного шматка схеми USBasp в Ubuntu та новій системі:

Нарешті, надійшла пора випускати у світ спроектований стартовий годинник. Вже тиждень потію над схемою та друкованою платою. Це вже четверта плата на моєму рахунку, і цього разу вдалося щось нове: жодного перехідного отвору! Ще треба дещо додати, двічі перевірити, прогнати через DRC (перевірку правил проектування), і можна буде замовляти.

Друкована плата для дисплею

Щоб не паяти павутину із проводів, вирішив для дисплею виготовити друковану плату. Крім того дуже хотілося розібратися, як вони проектуються. Та й паяю я препаршиво.

Отже, накидав я схему майбутнього стартового годинника у gschem. Оскільки у стандартній бібліотеці моїх “вісімок” не було, довелося їх намалювати самостійно. Десь у тенетах наткнувся на підказку, що можна деякі цифри поперевертати, щоб отримати двокрапковий роздільник годин, хвилин та секунд.

Потім перегнав схему у програму pcb, заздалегідь по опису деталі (datasheet) описавши слід індикатора. Дисплей — це хороший початок, бо зовсім не треба думати над розміщенням деталей, отже, на одну проблему менше. А от із мережею доріжок довелося покоптитися. Можливо, й можна було б провести всі з’єднання на одній стороні, впаявши кілька додаткових перемичок самостійно, але для мене це не очевидно.

А далі був експорт схеми плати у файли Ґербера, замовлення у Херсоні і два тижні очікування. До слова, виробник мав упоратися за тиждень, тому я незадоволений результатом. Крім того, місцями на платі наскрізні отвори зміщені десь майже на чверть-доріжки (0,25 мм). Прототип все-таки.

Несподівано для себе відкрив, що впаювати в таку плату деталі дуже легко. Звісно, довелося помучитися із першим десятком голок, а на решту пішло хвилин зо десять.

Тепер можна неквапно на макетній платі готувати мікроконтролер.