Цього разу плата приїхала рівно за тиждень. І раз чесалися руки, відразу ж взявся її розпаювати. Так виявилися перші ляпи: отвори для стабілітронів я призначив занадто малі. Тобто, я взяв стандартний елементи з бібліотеки (ACY300), а діоди раніше не бачив, тому й не помітив, що насправді ніжки в них товсті. По-друге, діоди чомусь вийшли намальовані в протилежній полярності, хоч на схемі все було гаразд. Видно, не догледів при запуску gsch2pcb.
Але це була дрібна біда: припаяв на поверхню й по тому. А от як під’єднав кабель, то відразу ж дізнався, що напруга від USB не подається, на VCC аж −0,8 В. Мав би вже тоді зробити висновок, що кабель підробний, але ні, подумав, що є ще якась біда зі схемою, і вона віджирає більше, ніж їй може дати мій лаптоп…
Прийшла пора запрограмувати мікроконтролер. Зі схемою Громова можна працювати тільки у Windows, а в мене такої недоробки немає, тому довелося циганити. Відверто, це було непросто: кремінець розпізнавався тільки in vitro, кириличні надписи у вікні програми відображалися ієрогліфами і це ще не все. З горем пополам записав-таки програму, виплавив потрібні перемички і поставив мікросхему назад на її місце.
Знову підключаю до комп’ютера (цього разу іншим кабелем), і знову нічого. Хіба що рівень живлення VCC тепер вже став 5 В. І в системному журналі з’явився запис, що знайдено якийсь прилад, але він, партизан, ні на що не відповідає. Та й діод не світиться, отже, не працює програма. Під’єдную осцилоскоп, і бачу, що ніяким меандром на генераторі тактових імпульсів не пахне, один шум та й годі. Довелося пригадати, з якої коробочки взяв конденсатори, з’ясувати, що ці занадто великої ємності, і перепаяти на потрібні.
Останнім штрихом стала модифікація кабеля. Придбаного за п’ять гривень на радіоринку зовсім не жаль було: розрізав, припаяв навпростець до плати. До речі, кабель просто фантастичний, тобто, його розпаяв справжній фантазер: живлення та земля, D+ та D− були попарно сплутані між собою… О диво, після операції мій лаптоп знайшов і визначив новий пристрій (на платі теж засвітився червоний світлодіод)! Ба, тепер енергії вистачає навіть на програмований мікроконтролер.
[~]$ lsusb | grep USBasp Bus 004 Device 002: ID 16c0:05dc VOTI USBasp AVR Programmer
Працювати з USBavr виявилося досить просто: змінив програму, зібрав її командою make, і записав зміни у мікроконтролер командою make install. Makefile насправді виконує наступне заклинання:
avrdude -c usbasp -p atmega8 -U flash:w:led.hex
Словом, результати:
- У мене з’явився власний програматор AVR десь за сто гривень.
- Вперше вдалося провести цілеспрямоване налагодження схеми. Потикань було багато, але колись минеться.
- Отримав купу задоволення, якого не було б, якби придбав готовий прилад.
